українською - Blog Posts

he is literally PICKLED.

I somehow missed the interview on Cracker Island album (well, I was to busy to even drink water in 2022 and 2023, so...), my bad. however, Murdoc did not changed that radically, I am glad.

um... wanna some bingo?

cmon, I tried my best to make it!!!

there is never enough Murdoc!

oh, and I am sorry for having no fixed style, I try to find my own in the case of Gorillaz.

There is no cure for pro-r*ussian or so-called "polite influences" on social media.

I have recently been scrolling my YouTube and found a brand new video about food overconsumption. I read a few comments and, after putting a dislike, closed the video.

There was r*ssian coment, and of course, it was liked by an author. The message of the comment was that Americans eat the worst military food, bless the monarch of r*ssian empire, food should be nutritional, and so on.

First, as a Ukrainian, I saw many vids about r*ssian military food (made by r*ussians) where they were (so ironically) vomiting and telling this is just fat and porridge... It was the time I laughed.

Second, I am impressed how stupid the author is cause she liked it (btw she had a British accent, THE FOOK YER DOING A CHARAID?). Just because a terrorist loves flowers like you do it does not mean you have to support terrorism.

Third...Actually, it is not the first time I see how people like and are really impressed by comments like "as a r*ssian, I...", "I am from r*ssia and we...". You have never spoke to them, never seen the real r*ssia and you fucking forget there is the war in Ukraine — WHAAAATEVER, why not to like it, it is just a comment?

Because it is a lie and all the r*ssian users are just a piece of huge 150 million (less, I guess, whatever) shit making fun of you, pretending to be a better state. Instead of being ofenced and tell em to go to fuck themselves people are eating shit and are comfortable with a self-abasement.

Overconsumption is not the reason the USA is worse than an error state with no normal roads, houses, medicine, psychological health, but with huge half imperial half soviet ambitions, and so on.

And I do not even want to listen to your "bwbwbbababab r*ssians deserve for better lives you cannot be so mean, blah blah blah". They don't. They simply don't. Never deserved. Tell all the Georgians, Baltic countries, the Finnish, Polish people, Romanians, Moldovans (etc) r*ussians are good, and you will get your mouth stuffed with nails and crap.

аж полегшало, кулєги, ширте мої думки, поки я живий.

planning to prank Alfred.

кулєги, ширте, Хеталія жива в Україні!

sorry, fellas, no fanart this year, I have got this fucking chickenpox.

yes, I am over 20 and never had it before.

no fever, no pain, nothing, but the rash that I cannot stand.

ні, серйозно, мене так кошмарили нею...типу, я точно подохну од неї у дорослому віці.

та я відчуваю, що подихати я буду від свербіння.

як я її пілхопили? а все дуже елементарно — я ж працюю в закладі освіти!

yo, I am back!

Do Europeans (and do Ukrainians) criticize for low foreign language skills?

Today, I found a post of a non-European who complained about how the Spanish criticized foreigners for nor speaking Spanish. It reminds me of posts about how Europeans hate when Americans are not bilingual or are not speaking their mother tongue.

As an Eastern European, specifically, as a Ukrainian, I personally give no sheesh whether you speak Ukrainian or not. However...

First, not all Ukrainians speak English/Spanish/French/German etc.

You cannot simply come here and expect us to speak English fluently. Elder generations speak English badly, my generation (um...actually, I am not gen Z according to our generation theory...I am Y...uummmm...however!) also refuses to speak (but learns), the youngest gen Alpha cannot speak English yet. Why? Because we cannot practice it, we have no extra money to travel all around the world (even before the war, ye know), and as an English language teacher, I have to say the methods of teaching English in Ukraine are...particularly ineffective. Same situations with less spreaded languages.

Second, we want you to speak Ukrainian.

It is a common situation (especially before the war) when a foreigner surely learns French or German but thinks English will be enough in Ukraine. You may say that is because Slavic languages are hard to (at least) speak, but many of you choose russian to learn. Moreover, there are absolutely brainless and somehow pragmatic people (yeah, Chinese, I am speaking about you) thinking it is enough to speak russian in Ukraine, the mother language of Ukrainians does not matter.

We want you to speak Ukrainian. We do not really care how bad you speak. We will surely (try to) understand you and correct if it is necessary. Our language is unique, and we want not only all the Ukrainians to speak it but also foreigners to learn.

btw how did I learn English...? well...I am a philologist of English and Chinese languages, and I have a bachelor degree (yet).

теє-то, кулєги, поширюйте допис, я пітнів і без перекладача писав, як справжній профі!

attention!

I am not telling all the USA and Canada are like that.

I am only asking you to touch the grass if you keep thinking we are stealing yer money and do nothing after the migration.

peace!

That is what ruzzians did with my house recently.

8th of July, 2024. ruzzian terrorists bombed many buildings of Kyiv, including Okhmatdyt hospital. however, let me show you what they did to my house that very day (the hospital is kinda close to us). I survived the first wave of rockets on my floor, I also monitored the next one, but sadly did not have time to get to a safe place in the elevator. in front of my eyes, under extremely powerful explosions, the neighbour's door flew off its hinges, the ceiling crumbled (did not fall), and the entire floor was covered in a fog of dust. speaking nervously, most likely delusional, I went down (it was also dangerous to do, NEVER DO THAT, PLEASE). I picked up a neighbor’s girl (a teenager) on the floors below, whom I thought I left in the house where the door was broken (I was afraid, I аm sorry, I was afraid to come closer, I was only thinking about myself); well...everything went well: the girl managed to go down the stairs before the rocket detonated. the neighbors were scared, a few of them were crying, we had an injured child (of preschool age, her temple was covered in blood), I filmed a little of what was on the street. my hands were shaking, I could not call anyone, I just mumbled something. my relatives came as fast as they could (I live with one of them), they even dared to go up to the apartment, clean it up a bit, and then we left the house and now live in another one.

it is temporary, of course. yesterday, I went to clean the house (as you can see in the video), it is almost clean of glass and pieces of walls. we are going to fix the windows ourselves, because it will be 100 years before the state does them. however, this bittersweet memory of how I almost died at home (it was a cruise rocket...the ballistics would have buried us all alive) would never allow my already shaky mental state to recover.

I have been trying to shout at people for a long time about two things: ruzzia must be destroyed; Ukraine must receive comprehensive assistance. I don't care how many kidneys I will later sell to the USA, Britain or Germany to thank for the fact that my country will live in peace, I am ready for anything, as long as children stop dying in front of my eyes. I heard the moaning of people under the rubble, I regretted that I was living instead of the dead. we are not a third world country. we deserve to exist, and fucking ruzzians are not allowed to decide our fate.

that is how I (haha, let us say NORMALLY, though the war must not be a part of daily routine), again, NORMALLY live, and honestly, it is nothing comparing to the eastern part of Ukraine.

I just want you to know ruzzians try to kill us while yer tolerating em all year by year.

цю частину тексту я пишу лише для українців: тримайтеся, тримайтеся далі, тримайтеся, як на початку, щоб побачити кінець геноциду української держави.

Азірафель молився. Зціпивши руки в замок, нахиливши голову, подібно покірному священику, тихо промовляв. Він бачив, як схожими речами займаються люди, віруючі у церквах, чи фільмах. Вони ніби розмовляли з Богом, і робили це так довго (не в межах одного "сеансу", тривалістю з єдиний божественний текст, якщо що, а кількох тисячоліть), що Азірафаель почав повторювати за ними. Не те, щоб він не міг поспілкуватись з Богом особисто, він же янгол, і знає інші шляхи вийти на зв'язок зі Всевишнім, йому просто це подобалось, напевно. Точно, подобалось, як своєрідний акт медитації. Та й іноді хочеться розказати усе, про що думаєш, не отримавши жодної палаючої вітки у відповідь, чи не так?

Спочатку молитва стала новинкою в його розпорядку дня. Він завжди знаходив, про що розповісти. Згодом Азірафель вивчив усі тексти з божественних книг, і, коли здавалось, що розповідати особливо ні про що, зачитував по пам'яті уривки, котрі йому подобались в ту секунду найбільше. З часом нововведення перетворилось у звичку, а звичка — в рутину. Навіть після становлення архангелом, він не полишав ритуалу, і наприкінці робочого часу (закінчення котрого важко було обмежити чіткими рамками) продовжував бесіду з Богом.

Цього разу він не хотів говорити сам. Слова не вкладались в голові, і язик від втоми заплітався, тому одразу згадалась простенька "Отче наш".

"Отче наш, що є на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє" і так далі. Текст вискакував з вуст як по маслу, до моменту...

"І прости нам-"

На секунду в нього перехопило дихання.

Той вечір знову нагадав про себе. Він сам, не просячись і не дзвонячи, вліз у думки янгола, нахабно витісняючи інші спогади, і наповнив всю голову літаючим навкруги пилом і запахом старого паперу. Така поведінка, якщо у спогаду вона, поведінка ця, взагалі може існувати, нагадувала ще про декого зі схожими манерами. Закриті за чорним склом окуляри, котрі теж були у кімнаті. Певно що блискучі, від стримуваних сліз, і яскраві, як щойно відкритий келих шампанського у Рітц.

"І прости нам"

Слова далі не йшли. Голова чомусь стала важче, руки вже не могли її витримати і від того тремтіли. Чи від того?

"Я пробачаю тобі"

А він і не провинився. Це було безглуздо. Азірафель просто не знав, що сказати, і бовкнув першу ліпшу фразу, а та навіть не підходила атмосфері, котра зародилась у книгарні. Азірафель сказав, що пробачає його, хоча пробачати було ні за що. Кроулі просто вчинив як... ну, як Кроулі. Він завжди був вкрай щирим, це провявлялося у кожному сказаному ним слові, думках та діях, і Азірафель це в ньому цінує. Цінував, точніше.

"Забудь"

Він нічого поганого не зробив. Насправді, просто знову проявив себе і підтвердив, що все ще залишається собою. Навіть якщо це було неочікувано. Це було, саме так, лише неочікувано, та жодних негативних емоцій в самому Азірафелю не викликало. Він не образився, не розлютився та не постраждав фізично, за що ж йому було пробачати.

Але Кроулі зрозумів, що він насправді мав на увазі.

- Пробач мені...

Янгол опустив голову на стіл та мовчки заплакав.

Good omens in colour 🩷💛

Another wallpapers for you, yeah the last two photos are not my from the first, but i refresh it and change a little bit

His Highness Crowley ♾️ i like this ✨

Yes, i did it a lot, another wallpapers you can check on my profile 🤝

Good omens wallpapers, from me ✨

my lock screen 🤌🏻✨💫

what do you think, guys? I kinda like this 🫣🫶✨

p.s. i did it by myself 😉

Я лишу картату сорочку собі,

Ти це якось переживеш...

Все так просто в твоїй голові,

Немає ні повені, ні пожеж.

Я лишу тобі ароматне горнятко,

Щоб наповнити все запахом кави.

Терпіти не можу загадки,

Зачини те вікно, будь ласкава.

Я лишу все в минулому, тут і зараз,

Згадаю, коли натягну сорочку.

Пробач, що так стрімко увірвалась

І пішла без жодного дзвіночка.

~oleksandra.l

Все має термін придатності,

Чай, шоколадка, все окрім меду.

Люди, які не мають здатності

Дати тобі те, що так треба.

Все має свою кінцеву дату,

Число, яке пишуть маленьким курсивом.

Догоряє навіть найбільша ватра,

ржавіє метал, покидають сили.

Найсумніше, коли цифри остаточні

І нічого не можна вже змінити.

Залишаються душі одинокі, одиночні -

Їм написано ще дихати і жити.

~oleksandra.l

невеличке нагадування:

крихітко, ми народжені бігти ❤️‍🔥

і, так, ти можеш 🫶

ти, навіть, можеш більше, ніж ти думаєш ✨ головне відкинути страх або просто йти туди, де страшно 🫂❣️

бо сміливі завжди мають щастя 🖤

у мене деколи буває відчуття, що реальність змінює напрямок.

це ті ранки, коли прокидаєшся і розумієш, що щось не так. щось змінилось.

ти не можеш пояснити, що саме і яка природа цих змін, але щось точно вже не буде так, як раніше.

сьогодні такий ранок, ніби це не зовсім те місце, в якому я засинала. хоча не змінився ні інтер'єр, ні локація. просто повітря на смак інше.

це все на краще. напевно. але гарантій ніколи ніяких нема.

їх небагато, але чому б і ні?

Привіт, укртумба. Обмін тінями?

в мене є я. я все встигаю. я з усім впораюсь. я справляюся. я жива. я розумна, я красива, мене достатньо. я стану щасливою. я досягну своїх цілей. немає нічого неможливого для мене. я впораюсь з будь-якими ситуаціями і проблемами. я попрошу про допомогу, якщо мені це буде треба.

ділюсь з вами білосніжною красою 😍😍😍

шкода, якщо відцвітуть і ніхто не побачить 🫣

На противагу істерикам политими злістю,

я покажу тобі прогулянки містом.

Там тихо й спокійно - душі розрада,

залишити думки гуляти вільно -

отака моя тобі порада.

~oleksandra.l

бомбіть маскву, бомбіть постійно.

щоб крики просочились в стіни.

щоб не було ніякого спокою.

щоб всі жили лише після відбою.

в перетинах між страхом і смертями,

хай намагаються пізнати, що робили самі.

не зрозуміють, бо для того треба мати мізки...

на жаль, їх не придбати за кошти у валізках.

~oleksandra.l

була сьогодні на полі, потрогала траву ✨

стало краще 💫

✨️Impossible✨️ art challenge was won by two of my OCs.😎 Actually, I have more original characters (for abt 20), but most of the others aren't as thought-out as these. The first post in 2024, btw.

🫶🏻

✨️Неможливий✨️ арт-челендж переможений двома моїми OC.😎 Насправді у мене більше оригінальних персонажів (приблизно 20), але більшість інших не такі продумані, як ці. Перший пост у 2024, до речі.)

Тамблер чомусь шедов-банить мій книжковий блог та не відображає у загальній стрічці за теґами. Як це з'ясувалося? Бо на нього навіть порно-боти не підписуються! xD

Тамблер, що з тобою не так? Чим тобі відгуки на прочитані книжки не догодили?

Пригода Діґімонів, четвертий сезон «Digimon Frontier»

Я недавно додивився цей серіал, мені дуже сподобався. Хоча такі аніме вважаються дитячими, я дивувався тому наскільки Frontier критикував негативні риси особистості у дитятах а також суспільство в цілому. А не тільки японське. Суть розвитку персонажа у цьому серіалі можна застосовувати до будь якого суспільства. Дігімон це недооцінений серіал, рекомендую.